Працівники все частіше обговорюють у соцмережах правила, які встановлюють роботодавці, намагаючись зрозуміти, де закінчуються законні вимоги й починаються порушення трудових прав. Такі дискусії охоплюють заборону на користування телефоном, примус стояти під час всієї зміни, неможливість пообідати та штрафи за запізнення.
За словами адвоката Ярослава Малика, універсального критерію не існує, але порушення виявляються через три запитання: чи існує в законодавстві норма, якої не дотримався роботодавець; чи погіршується становище працівника порівняно з мінімумом, гарантованим законом; чи діяв роботодавець у межах своїх повноважень. Важливо, що правила не стають законними лише через підписання трудового договору, якщо вони суперечать законодавству.
Заборона користуватися особистим телефоном під час роботи не є порушенням, оскільки працівник має використовувати робочий час для виконання обов’язків. Однак така заборона не повинна поширюватися на обідню перерву. Роботодавець також не може перевіряти персональну переписку чи забирати пристрій працівника.
Щодо заборони сидіти, прямої норми не існує, однак роботодавець зобов’язаний забезпечувати безпечні умови праці. Якщо робота технологічно може виконуватися сидячи, але роботодавець штучно змушує стояти 8-12 годин без перерв, це порушує вимоги охорони праці.
Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. 12-годинна зміна допускається, але роботодавець повинен дотримуватися мінімальної перерви між змінами та щотижневого безперервного відпочинку. Понаднормові години оплачуються в подвійному розмірі.
Роботодавець не може штрафувати працівника. За порушення дисципліни передбачені лише дога або звільнення. Штрафи за запізнення чи помилки незаконні, навіть якщо про них знав працівник.
Найпоширенішими порушеннями є невиплата зарплати, мобінг, незадекларована робота, штрафи за запізнення, неоплата понаднормових годин та роботи у святкові дні.
Якщо права порушують, працівник може написати письмове звернення до роботодавця, звернутися до Держпраці або комісії з трудових спорів, подати скаргу уповноваженому з прав людини або звернутися до суду. Суд – єдиний механізм, який може зобов’язати роботодавця повернути працівника на посаду чи виплатити заборговану зарплату.
