Недавно The Economist опублікував матеріал із промовистою назвою “Як бумери зіпсували Європу”. Логіка проста: повоєнне покоління забезпечило собі щедрі державні пенсії та дешеву нерухомість, а фінансовий тягар переклало на молодь. Зараз у Євросоюзі витрати на старіння поглинають чверть ВВП. У 1960 році одного пенсіонера утримували п’ятеро працівників, у 2026-му – лише 2,5.
Для України цей тренд став клінічним діагнозом. Один працівник утримує одного пенсіонера, і ця математика “не сходиться”. Дефіцит Пенсійного фонду закладений у бюджет: на пенсійне забезпечення у 2026 році передбачена 251 млрд грн, тоді як реальна потреба – щонайменше 280 млрд грн. Мінімальна пенсія – 2 595 грн, а фактичний прожитковий мінімум – понад 7 тис. грн. Мінімальна виплата покриває трохи більше третини реальних потреб людини.
Велика війна, міграція мільйонів працездатних людей за кордон і демографічна яма зробили солідарну систему безперспективною. Єдиний вихід – накопичення.
Український ринок страхування життя мізерний. Загальні страхові премії десяти компаній становили 6 млрд грн. Левова частка – накопичувальне страхування (4,3 млрд грн або 72% премій), тоді як клас “Пенсійне страхування” в Україні не існує. Роботодавці сплатили лише 17,8 млн грн із 4,3 млрд грн накопичувальних премій – це 0,4%.
У недержавних пенсійних фондах налічується лише 888 тис. учасників, чиста вартість активів – менше 4 млрд грн. Середній “пенсійний капітал” учасника – трохи більше 4 200 грн.
Причина лежить у податковому середовищі. Накопичувальне страхування за класом 19 – найзручніший інструмент для корпоративних програм, але держава його дискримінує. Внески не включаються в пільгу “недержавного пенсійного забезпечення”, тому працівник платить на них 23% податків. Вийшла абсурдна ситуація: гроші оподатковуються і на вході, і на виході.
Голова парламентського комітету анонсує перехід до auto-enrollment – автоматичного включення працівників до накопичувальної системи. Але без зміни податкового режиму реформа буде косметичною. Потрібно прирівняти накопичувальне страхування до недержавного пенсійного забезпечення, збільшити ліміт пільги з 30% до 50% та запровадити принцип EET – звільнити від оподаткування інвестиційний дохід впродовж дії договору.
