Офіцер батальйону наземних роботизованих комплексів (НРК) Третьої штурмової бригади Віктор Павлов розповів про актуальні проблеми розвитку наземних роботів у Силах оборони України.
За останній рік ситуація з НРК значно покращилась. Комплекси стали надійнішими, проте виробникам та військовим часто доводиться витрачати власні кошти на доведення засобів до бойового стану. Кількість застосувань зросла в рази: якщо в січні 2025 року бригада використовувала 30 тонн вантажу на місяць, то в січні 2026-го — уже 300 тонн.
Головна проблема — недоукомплектованість підрозділів НРК. Військові гальмуються бюрократією, браком майстерень та інженерів. Павлов зазначає, що без інженерів дрони нікуди не поїдуть, оскільки потребують постійного ремонту.
НРК використовуються переважно для логістики та евакуації поранених — близько 95% операцій. Лише 2% припадає на бойове застосування, яке вимагає вищої компетенції та фахівців. Евакуація пораненого на НРК значно безпечніша: люди можуть вистрибнути при наближенні ворожого дрона.
Українські НРК другої генерації коштують близько мільйона гривень. Проте 70% засобів військові закуповують самостійно — держава видає лише 30%. Контракти затримуються, тому перші партії появляться на складах за два-три місяці.
Павлов наголошує на необхідності Координаційного центру роботизації війська — централізованої структури, яка координуватиме підрозділи, виробників, розробників та медійну компоненту. Це прискорить формування військових частин та масштабування виробництва.
Виробництво НРК децентралізоване, що є плюсом завдяки гнучкості. Однак потрібна державна регуляція, щоб обирати найкращі засоби та запобігти витоку технологій за кордон.
Балтійські та німецькі виробники постачають дрони системно, однак не вибудовують в Україні необхідну інфраструктуру для обслуговування та поставок запчастин. Іноземні партнери часто здорожчують вироби непотрібними системами, тоді як для бойових умов потрібні ремонтопридатні та доступніші варіанти.
На відміну від ворога, який визначився з трьома базовими моделями і стрімко їх масштабує, Україна залишається світовим лідером у застосуванні та виготовленні НРК. Однак необхідно прискорити темп: втрачаючи час, військові втрачають людей.
